Шостак Анатолій Вікторович

Опубликовано: 29 марта 2011
Просмотров: 6773

Шостак Анатолій Вікторович - заслужений викладач НАУУ, відмінник освіти України, відмінник інженерної служби України, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, трудовою відзнакою «Знак Пошани» та багатьма іншими.

Дата, місце народження - 3 липня 1947 р., Козелець, Чернігівська обл.

Освіта – Українська сільськогосподарська академія, 1981р.

Вчене звання – професор.

Стаж роботи - понад 40 років.

Місце роботи - Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Шостак Анатолій Вікторович народився і виріс у Козельці, Київська слобідка.

Бабуся (по матері) – Гребеножко Уляна Савківна.
Дід (по матері) – Панченко Йосип Онисимович, 1878 року народження, с. Браниця, Бобровицького району. За походженням до кріпаків не належав, а був з так званих «вільних козаків», репресований у 1930 році. На початку 1937-го року на короткий час був відпущений додому, фізично замордований, але духовно не зламлений. У середині 37-го «трійка» знову його посадила, бо це був рік тотальних репресій і у місцевих сатрапів, виявляється, був ПЛАН по «посадці» – тому другий раз посадили просто за те, що сидів перший раз. У 1990 році вони всі були РЕАБІЛІТОВАНІ.
У Козельці таких теж було багато, ще живі і добре все пам’ятають їхні діти, онуки і правнуки. У них у всіх долі були схожі... Згинув Панченко Йосип Онисимович (чи був розстріляний) десь у снігах Архангельської області у 1938-39 роках.
Бабуся (по батьку) – Олена Йосипівна, с. Ничогівка, Козелецького району, 1881 року народження.
Дід (по батьку) – Шостак Микита, с. Бригінці, Козелецького району. Ніколи не завантажу - вав воза або сани такою кількістю вантажу, якого САМ не міг потягнути. Якщо спробував і самому важко – частину вантажу знімав, жалів коня, щоб той не увірвався. Кінь – це був годувальник. Ним і орали, і жнивували і... все. Микита був дебелий, високий, доброзичливий сільський трудівник. Помер Микита досить молодим – богатирське здоров'я зіграло злий жарт – він таки надірвався, за нинішніх часів, мабуть, врятували б.
Батько, Шостак Віктор Микитович, 1906 року народження, пройшов усю Велику Вітчизняну війну, включаючи війну з мілітаристською Японією. Демобілізувався у 1946 році, працював робітником Козелецької райспоживспілки. Батько Віктор був середнього зросту, але міцняк: працюючи вантажником у Райспоживспілці ВЖЕ після 60 років 100 кілограмові кубинські мішки з цукром тягав запросто. Був випадок, коли під час розвантаження у магазині (магазин на цей час закривався) один дебелий молодик сказав: «Шо ти, дєд, соваєшся?»
Дєд каже: «Допоміг би краще розвантажити!» Той схватив мішок, спіткнувся, впав під вагою мішка зі словами: грузи, дєд, сам, навіщо я з тобою зв‘язався...
Мати, Шостак Ганна Йосипівна, 1908 року народження, працювала у колгоспі «Зоря комунізму» с. Бригінці.
Сестра, Корнійченко Олена Вікторівна, 1936 року народження, закінчила Ніжинський педінститут, понад 40 років працювала вчителькою української мови та літератури у Козелeцькій с. ш. № 1.
Брат, Шостак Степан Вікторович, 1937 року народження, закінчив Київський університет ім. Шевченка, доктор біологічних наук, відомий білоруський вчений.
Дружина, Шостак Валентина Миколаївна, 1954 року народження, с. Брагінці, Варвинського району. Начальник планово-фінансового відділу науково-дослідної частини НУБіП України.
• Син, Шостак Максим Анатолійович, 1980 року народження, інженер-конструктор на заводі Hydromatik.
Донька, Шостак Ганна Анатоліївна, 1983 року народження, представник відділу маркетингу ISGE (Intelligent Solution Group Europe) компанії John Deer.

Шостак Анатолій Вікторович

  • У 1965 році закінчив 11 класів Козелецької с.ш. №1.
  • Відразу після школи  рік працював  бетонником у Козелецькому «Міжколгоспбуді».
  • З 1966 по 1969 роки – служба у РА, ракетні війська стратегічного призначення, гвардії сержант. Військова частина була надсекретна, ніякі фото не дозволялись. Все, що залишилось на згадку:

  • З 1969 по 1972 роки – навчання у Ніжинському ордена «Знак Пошани» технікумі механізації сільського господарства ім. Ленінського комсомола.
  • З 1972 по 1976 рік – працював у Козелецькому районному об’єднанні  «Сільгосптехніка» інженером-технологом.  На Дошці Пошани (знаходилась в центрі Козельця, на площі) його прізвище було серед «КРАЩИХ ТРУДІВНИКІВ РАЙОНУ», обирався ДЕПУТАТОМ,  делегатом різних з’їздів.
  • З 1976 по 1981 навчався в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії. Закінчив з  відзнакою і отримав диплом за спеціальністю «інженер - педагог».
  • З 1981 р. працює у Національному університеті біоресурсів і природокористування України: асистентом (1981-1991 рр.), ст. викладачем (1992-1993 рр.).
  • З 1993 року - доцент кафедри   технічного сервісу та інженерного менеджменту ім.М.П. Момотенка Технічного навчально-наукового інституту.

Окрім прямих службових обов’язків А.В. Шостак завжди займався суспільно-корисною і громадською роботою:

  • 1981-1988 рр. – вихователь кращого студентського гуртожитку №8 (на громадських засадах). Кращий народний дружинник університету, нагороджений іменним годинником, отримав подяку ректора університету.
  • У 1983-1986 рр. – готував до роботи та керував  студентськими механізованими загонами (понад 200 чол.) у Кустанайській області Казахстану. Отримав 2 подяки ректора університету та іменний годинник від керівництва Кустанайської області.
  • З 1999 по 2004 рік очолював рейтингову комісію університету як розробник унікальної методики оцінки діяльності науково-педагогічних працівників та  структурних підрозділів. Отримав кілька подяк та Почесних грамот від ректора.
    Обраний головою профспілкової організації Технічного навчально-наукового інституту НУБіП України. За сумлінну ефективну роботу нагороджений двома Грамотами ЦК профспілок України. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, трудовою відзнакою «Знак Пошани»:

Шостак Анатолій Вікторович є автором понад 200 наукових праць (в т.ч. співавтором 4 посібників та 10 авторських свідоцтв на винаходи ). Частина з них  надруковані англійською, німецькою та російською мовами в українських та зарубіжних фахових виданнях.

Розробник унікальної рейтингової системи, впровадженої у десятках ВНЗ України.

Заслужений викладач НАУУ, відмінник освіти України, відмінник інженерної служби України, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, трудовою відзнакою «Знак Пошани», Почесною грамотою ЦК профспілок України та багатьма іншими.

За рейтингом всеукраїнського громадсько-політичного тижневика «Освіта», який проводився з метою визначення НАЙЯСКРАВІШИХ постатей в українській освіті,  А.В. Шостака визнано кращим освітянином 2010 року, лауреатом відзнаки «Залиш мені в спадщину думку найвищу».

Шанують і поважають Шостака А.В. не лише друзі та знайомі, а й колеги та студенти. Вітання  Анатолію Вікторовичу та статті з його інтерв’ю неодноразово з’являлися у різноманітних журналах та газетах. В тому числі і замітки професорів, вчених зі світовим ім'ям.

Десятки різних нагород, відзнак, дипломів і подяк вручено Анатолію Вікторовичу як оцінка його праці на будь-яких ділянках. Зокрема, подяки Київського міського голови та голови Чернігівської обласної державної адміністрації.

Також Анатолія Вікторовича представлено до відзначення Подякою ГОЛОВИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ  ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ.

24-26 лютого 2010 року у Київському Палацi дiтей та юнацтва вiдбулася ХIII Мiжнародна виставка навчальних закладiв «Сучасна освiта в Українi – 2010». Вiдомий в Українi методист, Заслужений викладач НАУУ, вiдмiнник освiти України, доцент Анатолiй Шостак провiв семiнар на тему: «Методика оцiнювання суб’єктiв дiяльностi ВНЗ I-IV рiвнiв акредитації з повним методично-програмним супроводом та ефективною системою морального i матерiального стимулювання».
На цій виставці Анатолій Вікторович також отримав Почесний Диплом за творчий підхід у впровадженні освітніх інновацій.

А Всеукраїнський журнал «Сучасна Освіта» неодноразово публікував статті Шостака А.В. та інтерв’ю з ним:  
«Анатолiю Вiкторовичу, розкажiть трохи про себе:
-     Ну, це значно простiше нiж про унiверситет. Закiнчив школу, працював робiтником, три роки вiдслужив у спецвiйськах, майже десять рокiв пропрацював на виробництвi, з відзнакою закiнчив унiверситет. Виховав двох дiтей: сина Максима i доньку Ганну, якi закiнчили в Нiмеччинi престижний унiверситет за спецiальнiстю «Маши нобудування». Там же отримали запрошення на роботу i працюють конструкторами

У 2011 році на міжнародній виставці "Сучасна освіта - 2011" (яка відбулася: 16-18 лютого 2011 року) в черговий раз отримав і ПОЧЕСНИЙ ДИПЛОМ (такий, як у 2010 році), і БРОНЗОВУ МЕДАЛЬ. Це - солідно, і навіть дуже.

Цитуємо слова Анатолія Вікторовича:
« Ось вона, МЕДАЛЬ! Результат складної і напруженої науково-методичної  роботи протягом 12-и років. Були зриви, невдачі, прихований і відвертий саботаж, заздрість і бажання применшити важливість зробленого. Були спроби нікчемних "вчених" перебрати авторство на себе, використовуючи посадові можливості, іншими словами, адмінресурс. Нині методика працює у десятках ВНЗ України.»

МЕТОДИКА І ТЕХНОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ (ВИЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГУ)
СУБ’ЄКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ І-IV РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ
З ПОВНИМ МЕТОДИЧНО-ПРОГРАМНИМ СУПРОВОДОМ ТА ЕФЕКТИВНОЮ
СИСТЕМОЮМОРАЛЬНОГО І МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ

АВТОР: доцент Шостак А.В.
СУТЬ РОЗРОБКИ
Гуманiтарна природа навчально-виховної
i науково-iнновацiйної дiяльностi важко пiддається
формалiзацiї. Розроблена i впроваджена система
оцiнювання такої дiяльностi є потужною складовою
мотивацiйного менеджменту.
При цьому з’являється можливiсть:
• керiвниковi отримати безпосереднiй зв’язок
з кожним виконавцем;
• науково-педагогiчному працiвниковi вести
чiткий облiк власноруч виконаної роботи;

• здiйснювати аналiз, самоаналiз, корекцiю i самокорекцiю;
• проводити самоатестацiю ВНЗ за показниками
зовнiшнього тестування та здiйснювати превентивне
усунення вузьких мiсць у дiяльностi унiверситету;
• здiйснювати диференцiйований пiдхiд у оплатi працi,
усунути емоцiйну складову та зрiвнялiвку.

Про Шостака Анатолія Вікторовича та визнання його кращим освітянином 2010 року, лауреатом відзнаки «Залиш мені в спадщину думку найвищу», писав і наш сайт – Козелецький районний портал в статті від 24.02.2011 року «Вітання від земляків».

Ми гордимося нашим видатним земляком і вирішили, що Шостак Анатолій Вікторович достойний бути на нашій своєрідній дошці пошани – в розділі «Видатні люди Козелеччини».

PDF-версію статті з додатковими матеріалами можна завантажити тут.

Руслана Гаврилюк,  редактор

Козелецького районного соціально-інформаційного порталу

kozeletslife.com


На ХІХ Загальних зборах Академії наук вищої освіти України, які відбулися 24 грудня 2011 року, одноголосно був обраний членом-кореспондентом Шостак Анатолій Вікторович, доцент кафедри технічного сервісу та інженерного менеджменту ім. М.П. Момотенка Національного університету біоресурсів і природокористування України.*

* Додано 09.02.2012р.

 


Анатолія Вікторовича Шостака обрано на осінній (2012) науково-практичній конференції почесним доктором наук Російської Академії Природознавства та нагороджено двома дипломами Всеукраїнської програми "Національні лідери України" у номінаціях "Наука" і "Освіта".*

* Додано 05.11.2012р.

 


Комісія з нагород "Європейського науково-промислового консорціуму" (Мюнхен, Німеччина) встановила орден PRIMUS INTER PARES (Перший серед рівних). Орден вручається зарубіжним ученим "за визнаний світовою спільнотою внесок у науку і освіту". Ще 2 липня минулого року було прийняте позитивне рішення про нагородження кандидата соціологічних наук, доцента кафедри технічного сервісу та інженерного менеджменту, професора РАП, член-кореспондента АН Вищої освіти України Анатолія Шостака вищезазначеним орденом. Ця нагорода "є суспільним визнанням досягнень фахівця в галузі виробництва якісної наукової продукції - фундаментальних і прикладних досліджень, освітніх програм, навчально-методичних видань". Основними критеріями виступають: високий професіоналізм лауреата, його систематичний, інтегрований і організований стиль роботи, спрямований на безперервне покращення якості наукової і освітньої продукції. 


Престижну Міжнародну нагороду Анатолію Шостаку вручили 18 листопада минулого року на міжнародній науковій конференції "Освіта і наука без кордонів" в Мюнхені (Німеччина).

Крім того, рішенням Вищої атестаційної комісії РФ у 2014 році науковцю було присвоєно вчене звання професора зі спеціальності "Соціологія управління". Це результат напруженої 20-річної науково-дослідницької праці. Зокрема вченим розроблена і впроваджена на теренах СНД унікальна система рейтингового оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників та структурних підрозділів ВНЗ І-IV рівнів акредитації, яка дала можливість розкрити приховані резерви трудових колективів, стимулювати індивідуальну мотивацію працюючих. Ця розробка, по-суті, є значним соціальним проектом. 

А в рамках національної програми "Золотий фонд вітчизняної науки" і у відповідності до рішення комісії з нагород "Європейського науково-промислового консорціуму" ESIC установлена медаль ім. Макса Вебера (Medal of Maximilian Weber). Медаль вручається ученим "за визнаний світовою спільнотою вклад у соціологічну науку і освіту". Саме цю авторитетну нагороду нещодавно отримав Анатолій Шостак.

За матеріалом газети "Хрещатик" 

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4608/news/1422517509.html

* Додано 13.07.2015р.


Комментарии  

+1 #11 david004 14.07.2015 00:04
… Ежедневно по 4 часа строевой подготовки плюс пару часов физподготовки. А еще боевая подготовка, специальная и бесконечные 10-и километровые кроссы с полной выкладкой. День был расписан по минутам, вечером перекличка, за 1 мин. отбой (с заправкой обмундирования) и 45 сек. на подъем. Разобрать АК-47 надо было за 13-15 сек. Кормили, правда, нормально. Утром развод под духовой оркестр и строевые песни без конца: в столовую, из столовой, на вечерней прогулке…Фирмен ной была строевая песня-марш «Бородино», и когда ее пел в 2 голоса весь батальон (более 600 курсантов)слышн о было на несколько километров, местные жители иногда плакали…Вокруг сбереглась красивейшая архитектура, в т.ч. 5 древних монастырей. Мы с Шостаком 2 раза участвовали в военных парадах в Ярославле, он был правофланговым в «коробочке» 8х10. Этому предшествовала каторжная двухмесячная тренировка. М.Вдовиченко и В.Овчинников не выдержали «лихої долі» и через несколько месяцев их комиссовали по хворобе, они были отправлены в стройбат, где и закончили службу.Из 3-х батальонов центра (около 2 тыс.человек) таких оказалось около 30%.Здесь нет особой их вины: просто служба действительно состояла из «тягот и лишений». Мы с Анатолием дослужили до конца учебки(почти 12 месяцев), получили звания мл.сержантов и были отправлены в войска. Идти на годичные курсы офицеров(были такие в части) мы отказались. Часто вспоминаю нашу дружбу – Анатолий всегда выручал меня и помогал, он из тех, на кого можно положиться и с кем можно поговорить по душам. Одним словом – надежный. Мне приятно узнать о его достижениях и пожелать удачи во всем! Давид
Цитировать

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить