Любченко Євген Олексійович

Опубликовано: 27 июля 2010
Просмотров: 1785

Любченко Євген Олексійович, народився 16 серпня 1947 року в місті Козельці, Чернігівської області, в родині військовослужбовця.

У 1965 році закінчив Козелецьку середню школу № 1 із срібною медаллю. В цьому ж році вступив до Київського Державного університету ім. Т.Г.Шевченка на радіофізичний факультет, який успішно закінчив у 1970 році.

Після закінчення університету,  трохи більше року, працював інженером на кафедрі квантової радіофізики того ж університету. Потім, більше 26 років, була військова служба на різних посадах, як кажуть від лейтенанта до полковника. За час проходження служби отримав 24 подяки від вищого керівництва.

Понад 22 роки служби займався питаннями  контролю якості розробок нових зразків військової техніки, в тому числі для ракет стратегічного призначення, космічної техніки, розробки нових технологій та матеріалів для перспективних зразків військової техніки. Багаторазово приймав безпосередню участь в проведенні запусків ракет на космодромі Байконур, а також у проведенні ядерних випробувань на Семипалатинському полігоні. Звільнений з лав Збройних сил України в грудні 1997 року.

Далі продовжував працювати на різних посадах і в різних установах, таких як Інститут озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, Державний Центр артилерійсько-стрілецького озброєння, управління озброєння та військової техніки Військово-Морських Сил України, Національне космічне агентство України тощо.

Одружений, має двох синів: Юрія, 1978 року народження, Сергія, 1982 року народження та онучку Віку, 2006 року народження. Мешкає у Києві.

Член громадського товариства "Чернігівське земляцтво в м. Києві". Захоплюється мисливством, рибальством, а ще іноді складає вірші, байки і навіть пісні. З деякими з них ми і спробуємо вас познайомити.

К о з е л е ц ь к и й   р і д н и й   к р а й

Козелець – місто невеличке,
Серед лугів стоїть,
Крізь нього тихесенько,
Старий Остер біжить.

Неширокий і спокійний,
Через поля й ліси,
Несе він свої води
До сестри Десни.

Чисту воду і цілющу,
Точно знаю сам,
Дарує Остер з радістю,
Дітям і батькам!

Храми дуже величаві
В Козельці стоять,
Дзвоном ніжним, мелодичним
Усіх веселять!

І народ дуже привітний
В Козельці живе,
Працюють, господарюють,
Тож в усіх все є!

І що дивно, в тім краю,
В спокою природи,
Люди визначні зростають
Наче на городі!

І Амосов, і Карасик,
Савченко Володя,
І Гридько, мабуть і я
З тієї ж породи!

У вірші всіх перелічить
Просто неможливо,
Знов таки забути когось,
Теж не дуже мило.

Усі люди з цього краю,
Поважні і знані!
Вміють добре працювати,
По життю цікаві.

І хоч доля розкидала
Їх усіх по світу,
Козелецький рідний край
Їм не розлюбити.

Туман вранці над річкою,
Грибні, лісні місця,
І парк старий у центрі,
І, звісна річ, базар.

Багато в Україні різних і міст, і сіл,
І кожен з них цікавий, і радує наш зір,
Та все ж, скажу відверто, Вам любі земляки,
Козелець - він рідніший, і серцю ближче він.


Л ю б і т ь  У к р а ї н у !

Любіть Україну, чудову країну,
Від сходу  до самих Карпат!
Любіть Україну,  ліси і озера,
Нам з вами про це шепотять!

Любіть  Україну, як люблять дівчину,
Як люблять  усі немовлят!
Любіть  Україну, як люблять родину,
Як хату готують до свят!

Любіть Україну грузини, евреї,
Татари, Росії дочки і сини,
Любіть  Україну усі, хто живе і працює
На цій  благодатній, родючій землі!

Любіть  Україну, і в праці, і в полі,
Де виросла  в пояс трава!
Любіть  Україну, і в лісі, і вдома,
Бо кращої в світі нема!

Любіть Україну, весною, і влітку,
Коли  вся земля розквіта!
Любіть  Україну, і в осінь, і взимку,
Коли  снігом вкрита земля!

Любіть  Україну, не за для посади,
Не за для грошей і майна,
Любіть  Україну, як любите матір,
Що радість  життя Вам дала!

Любіть Україну, і в радість, і в горі,
Коли  дуже душить туга,
Любіть Україну, і знайте Ви завжди,
Що любить усіх Вас вона!

Любіть Україну, і в грізні години,
Якщо  вся здригнеться земля,
Любіть Україну, і вистачить сили,
Віддати за неї життя!

Любіть Україну, в ній рідні і друзі,
Їх в інших  країнах нема!
Любіть Україну, бо то тільки мариться,
Що краще  десь буде життя!

Любіть  Україну, як люблять Святиню,
Що кожному  з нас дорога,
Любіть  Україну, як любим ми Сонце,
Для  нас Україна одна!

Любіть Україну, ми разом збудуєм
Красиве і чисте життя на віка!
Любіть Україну, народ в ній хазяїн,
А вищої влади нема!

 

 

 
   

Н а с   р і д н а   У к р а ї н а   з а к л и к а є .

Єднаймося - брати і сестри,
За для єдиної мети!
Щоб розквітала Україна!
І щоб щасливо ми  жили!

Єднаймося - батьки і діти,
Щоб долі Ваші радісні були!
Щоб розумілись Ви в родині,                            
Тоді розумними Ви будете в житті!   

Єднаймося - дідусі і бабусі,                                           
Нехай Вас не засмучує журба!                                          
Нехай кохають Вас улюблені онуки,                                           
А в Україні буде свято на віка!      

Єднаймося - «Північ» і «Південь»,                                  
Життя дорога спільна щоб була,                                       
Щоб землю нашу разом ми любили,                              
Бо Україна для усіх у нас  одна!     

Єднаймося - «Захід» із «Сходом»,                                                                 
Нас роз’єднати прагнуть лише вороги!                                            
Нам треба разом Україну будувати,
Коли ми разом - ми тоді міцні!           

Єднаймося - в ім’я життя гуртом всі,
І станемо в житті - за брата  брат!                                    
Нехай  нас  об’єднає Україна!                                           
І стане свято це найбільше із всіх свят!  

Щоб честь і совість в Україні панували,
І один одного усі ми поважали,
Щоб політичні свари припинити,
Єднаймося - щоб любо було жити! 

Нас рідна Україна закликає!               
Єднаймося - так доля  вимагає!                 
Єднаймося - дорослі всі і діти!                
Єднаймося - щоб в сяйві  Україні жити!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ч е р н і г і в с ь к е   з е м л я ц т в о

Чернігівське земляцтво – єднає земляків,
Людей простих і різних, таких, як ми усі,
У кожного характер і доля є своя,
Та все ж нас всіх єднає Чернігівська земля!

На ній ми народились, мужали і росли,
На цій землі, до нас ще, батьки наші жили,
Життя  й праці дорога у кожного своя,
Тепер земляцтво наше для нас немов сім`я.

Поля, ліси, озера, річок тиха вода,
Іх бачив я чимало, та краще тих нема!
Мабуть нема на світі  святішої землі,
Чим та , де народились ми, і на якій зросли!

Чому де б не зустрілись на світі земляки,
Вони завжди радіють , що десь поруч жили?
Мабуть, в рідному краї, є певний елексір,
Що нас усіх з дитинства доволі напоїв!

Можливо то повітря, можливо то земля,
Та все ж мені здається в земляцтві є душа!
Ну посудіть самі Ви, чи то не чудеса?
Нас доля розкидала, а от душа звела!

І хай всі зрозуміють – ми сестри та брати!
Ми виросли з любов`ю до рідної землі!
І у житті бурхливому повинні добре знати,
Що земляків потрібно нам завжди всіх поважати!

Візьмемось міцьно за руки, згадаєм рідний край,
І Сосницю, і  Козелець, і Бахмач, і Варвань,
Носовку і Семенівну, Прилуки і Борзну,
Я в багатьох не був із них, та все ж я їх люблю!

І вже не так важливо, де саме ми жили,
Усі ми з Вами виросли в Чернігівській землі!
І є нам чим пишатись, славетні земляки,
Діди наш край прославили, тепер це робим ми!

Нехай добро і злагода в земляцтві розквітуть!
Нехай один за одного всі земляки встають!
Нехай земляцька дружба єднає усіх нас!
Я хочу побажати всім, щоб було все гаразд!

Щоб стали ми ріднішими у цей буремний час,
І в Україні знали  всі 25 земляцтв,
Чернігівське земляцтво, нехай хоч на вершок,
Та все ж воно сильніше від інших всіх земляцтв!


Автор  Є.О. Любченко 


Добавить комментарий


Защитный код
Обновить